Об'єктами оцінки відповідно до Національного стандарту №4 є майнові права інтелектуальної власності, що належать до об'єктів у нематеріальній формі. Оцінюються майнові права на такі об'єкти права інтелектуальної власності:
-
літературні та художні твори;
-
комп'ютерні програми;
-
фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
-
винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
-
компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
-
раціоналізаторські пропозиції;
-
сорти рослин; породи тварин;
-
комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів та послуг), географічні вказівки;
-
комерційні таємниці;
-
інші об'єкти, які відповідно до законодавства належать до об'єктів права інтелектуальної власності.
Для оцінки майнових прав інтелектуальної власності застосовуються три методичні підходи:
дохідний- ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів у вартість об'єкта оцінки. Прибутковий підхід застосовується з метою оцінки майнових прав інтелектуальної власності у разі, коли можливо визначити розмір доходу, який отримує чи може отримувати юридична чи фізична особа, якій належать такі права, від їх використання;
порівняльний- застосовується у разі наявності достатнього обсягу достовірної інформації про ціни на ринку подібних об'єктів та умови договорів про розпорядження майновими правами на такі об'єкти. При застосуванні порівняльного підходу до оцінки майнових прав інтелектуальної власності подібність об'єктів визначається з урахуванням їхнього виду, галузі (сфери) застосування, економічних, функціональних та інших характеристик. Сукупність елементів порівняння формується із чинників, які впливають вартість майнових прав інтелектуальної власності.
До таких факторів, зокрема, належать наявність правової охорони майнових прав інтелектуальної власності; умови фінансування договорів, предметом яких є майнові права інтелектуальної власності; галузь чи сфера, де може використовуватися об'єкт права інтелектуальної власності, майнові права який оцінюються; функціональні, споживчі, економічні та інші характеристики такого об'єкта, рівень його новизни; залишковий термін корисного використання; придатність до промислового (комерційного) використання;
витратный- заснований визначенні вартості витрат, необхідні відновлення чи заміщення об'єкта оцінки. Витратний підхід застосовується визначення залишкової вартості заміщення (відтворення) майнових прав інтелектуальної власності шляхом віднімання вартості відтворення (заміщення) величини зносу. Вартість відтворення майнових прав інтелектуальної власності визначається шляхом застосування методу прямого відтворення, а вартість заміщення – методу заміщення.
